Леонід Куліш-Зіньків

Не таланить

Агентові із Держстраху
Говорить Панас:
— Страхував життя, невдаха,
Я останній раз.
Ти до мене, мій хороший,
Більше не ходи,
Я давав останні гроші
Ніби від біди.
А чи користь з того маю,
Чи якийсь навар?
Думав ногу поламаю,
Як сусід Назар.
Травмувала руку теща,
Краще б язика,
Із Держстраху мала дещо
Фурія така,
Тільки я, усім відомо,
Гроші впік дарма,
Рік минув, а перелому
Жодного нема.