— Чи не вмію готувати? — Сердилася Віка. — Доводиться доїдати З миски чоловіка. Що залишиться від сина, Чи від доні в мисці, Підчищати я повинна Все оте на місці. Планувала взяти льоху, Бо у нас немає, Нехай, думала, потроху Свиня доїдає. Передумала вже нині, Бо думки ті лишні. То ж бувають, навіть, свині Зовсім нікудишні. Бо якщо свиня надметься, Й стане гордовита, То боюсь, що доведеться Доїдать з корита.
