Погоня за Власом

У людей —
            роботи гул,
У Прогулкіна —
            прогул...
З горя
      хлопець
            губи пухлі
У пивнущці
          мочить
                в кухлі
І лежить,
        уткнувшись в мур,
У багні,
       неначе
             кнур.
В. Маяковський.
«Історія Власа, ледацюги та лоботряса»
Цю історію про Власа
Знає вся читацька маса.
Та чи кожен скаже з вас,
Де тепер Прогулкін Влас?

Я питав про Власа всюди,
Чи його не знають люди,
І почув, як кажуть, дзвін,
Де тепер працює він.

— Ой, скажіте, люди, часом
Ви не бачилися з Власом? —
На однім заводі став
І в завкомі запитав.

— Ні!.. Але такого ж планує
Є у нас аж два Івани
Та Степан, Євген, Дмитро,
Анатолій і Петро.

Закладуть, бува, за комір
І ушкварять якийсь номер.
Бо горілочка ж тума,
Не доводить до ума...

Я біжу на шахту знову,
І прошу: — Скажіте слово,
Чи випадком не у вас
Влаштувавсь Прогулкін Влас?

— Ні! — говорять у шахткомі. —
Ми із Власом не знайомі,
Але є в нас Миколай,
Що до чарки — тільки дай.

Й Віктор міри теж не знає,
І не п’є він, а ковтає:
В нього чарочка-коток
Так і котиться в роток.

Ми і Віктора, й Миколу
Часом держимо за полу
Й докладаємо зусиль,
Щоб покинув пить Василь.

До Миколи й до Івана,
До Дмитра і до Степана
Не знайшли ми ще ключа! —
Сам директор відзнача...

Я чимало згаяв часу
І, ганяючись за Власом,
Стер немало підошов,
Власа ж так і не знайшов.

Що ж мені робити?! Може,
Хтось в цім ділі допоможе?
Може, скаже хто із вас,
Де тепер Прогулкін Влас?