Інтерв’ю з русалкою

    Колись давно розбійник Алі-баба
украв у Місхорі красуню Арзи і продав
її у гарем турецького султана. Там
народила вона хлопчика. Сумуючи
за батьківщиною, кинулась Арзи в
безодню Босфору і того ж вечора
виринула русалкою біля рідних берегів.
    За мотивами легенди на березі моря
біля курорту Місхор встановлена
скульптура «Русалка».
(Див. книжку «Легенди Криму»)
Хто хоч разок був у Криму,
Той тут — неначе дома.
І безперечно, що йому
Русалка ця відома.

А хто не бачив, як вона
Дитя до себе горне,
То це, вважайте, дивина
На всеньке море Чорне.

Щоб не потрапить в диваки,
Пішов я через балку
До моря прямо, щоб таки
Побачити русалку.

Іду я, повен почуття,
Через каміння скачу.
Дивлюсь — на березі дитя,
Русалки щось не бачу.

Ну й ну!.. Здається ж, і вина
У рот не брав ні грама...
Я очі тру — якась мана!
А де ж поділась мама?!

Малюк сидить край бережка
І гірко-гірко плаче.
Питаю я у хлопчака:
— А мама де, козаче?

Дитя замовкнуло, але
Тримає палець в роті.
На мене зиркнуло мале
І каже: — На лоботі...

Русалка — трудиться! Гай, гай!..
Та це ж, сказати б, драма...
Аж бачу — стилем батерфляй
Пливе русалка-мама.

Мов балерина із ревю,
До нас підходить мати.
Я підбігаю: — Інтерв’ю
Прошу, як можна, дати...

Ви розкажіть мені про те,
Що це у вас за діло,
Чому це ви не сидите
Там, де раніш сиділи?

Набридло вам уже хіба
Дитя купати в морі?
Чи, може, знов Алі-баба
З’явився у Місхорі?..

— Та ні, мені і тут не зле
І я сидіть не проти,
Алі-баби не чуть, але
Тепер я — на роботі!..

Це проказала й — ні гу-гу,
Лиш закотила очі,
Щось невиразне про чергу,
Про дитсадок шепоче...

І їй на вухо я кричу:
— А де ж ви влаштувались?..
— Тих, що будують, лоскочу,
Щоб швидше повертались...

— Ну, як вони там?... Піддались? —
Русалку став питати. —
Чи є, як мовиться, якісь
Вагомі результати?..

— Ой!.. Як вода із гусака...
Так змучилась, що горе!.. —
І у безсиллі з стрімчака
Шубовснула у море...