Петро в душі злеліяв думку
(Штовхне ж бо рогом чорт у спину...)
Як із казенного рахунку
На власний
кошти перекинуть.
Знайшов момент ввірвати суму,
Здолав при тому честь і сором.
Але про те й згадати сумно:
Хіба ж догодиш ревізорам?
Тепер засне лиш на хвилинку
І прокидається, нещасний...
Коли ж з казенного будинку
Його відпустять вже у власний?
