Батько хворий, ледве дише. Геть здоров’я підвело. Тож листа синкові пише: — Їдь негайно у село! Син приїхав і зітхає. Вже в селі не був давно. То на батька поглядає, То надвір через вікно. — Не журись, — втішає тато Дороге своє дитя. — Всім прийдеться помирати, Так збудовано життя. — Правду мовите, татусю, — Кинув погляд син з-під брів. — Я про те лише журюся, Як продати хату й хлів.
