Сороки

У лісі якось ненароком
На дубі стрілись дві Сороки,
І почалось, і полилось:
— Ох і новин... Ти чула, люба?
Ворону вчора з служби — киш!
Щоб я упала з цього дуба,
Коли збрехала хоч на гріш.
Кабан діток малих покинув,
Пішов до другої Свині.
А Вовк роздер свою дружину
І десь сховався в бур’яні.
Зайчиха хвіст підкоротила.
А це ж не модно. От дурна!
Тепер же брехні розпустила,
Що буцім-то живе одна.
На днях Козел ведмежу шкуру
Доп’яв для модниці-дочки...
Отак весь день ті дві натури
Всім обмивали кісточки.
Не думав я мораль писати,
Та промовчати буде гірш:
Сороки ті були хвостаті,
Ну, а безхвостих є ще більш.