Навесні здуріла Муха (Чи й була вона така?). Полюбила цокотуха Колорадського жука. Жук старався заробити — До картоплі взяв підряд. Та не встиг живіт набити, Як набрів на хімікат. Цокотуха вмить збагнула, Що тікати їй пора. Від Жука того чкурнула Й покохала Комара. А Комарик здох, нещасний. Прийняла його земля. Тож вдова його тим часом Вийшла заміж за Джмеля. Джміль старавсь, літав щодуху, З квітів мед щодня носив. Та застукав з Гедзем Муху — Кляту жалом пригостив. Довелося здохнуть Мусі, Хоч гадала — пронесе. Цокотусі — по заслузі! От і все...