Степан і Клим

Схвильований подіями новими,
    Степан сусідові гука:
— Знов наші в космосі! Ти чуєш, Климе?!
Той байдуже знизав плечима:
— Ну й що? Мені від цього користь то яка?
— Що ти верзеш? Чи в користі твоїй тут справа?
Та це ж престиж Радянської держави!
Науці й техніці така це слава,
    Що буде у віках сіять!
— Ну, ти вже розійшовсь. Мені, сусіде,
Шматок би більший м’яса й чарка до обіду —
А на все інше, — пробачай, — начхать...

Що Климам наш престиж, досягнення науки,
Коли на них не можна гріти руки?!