Сич-науковець

Похмурий Сич
В тривожну для вітчизни ніч
Майнув із батьківського гаю
(Таких, читачу, й сам ти знаєш,
Тож догадаєшся, про кого річ).
На чужині Сич за харчі продався
І в науковці затесався.
— Себе я цілковито присвятив, —
Усім рекламувався, —
Студіюванню співвітчизників-співців:
Без фальшу покажу їх перед світом,
Чого не міг на батьківщині я зробити!.. —
...Минуло небагато днів,
І Сич вже виступає з рефератом:
«Де вчився український Соловей співати».
— Вивчав я документи ночі й дні
І можу з певністю сказати,
Що український Соловей свої пісні
В заморській запозичив стороні,
Де маю щастя я ось нині виступати!
— Оце загнув! —
Із слухачів котрийсь обурено гукнув. —
Таж навіть у брехні потрібно міру знати:
Белькоче, ніби нетямуще немовля!..

...Та як з Сича тут дивуватись? —
Брехнею за харчі він одробля!