Провчив

До себе Зайця викликав Ведмідь
(«Потрібно п’яницю, як слід, провчить!»).
Ввійшов Зайчисько і, мов лист, тремтить:
Чого мене ви зволили позвати?
— Гм, гм... Та хочу розпитати,
Чи не шумить од п’янки в голові.
Говорять, вчора ти набравсь, як жаба мулу,
А потім ночував у кропиві...
— Від недругів моїх, напевно, ви це чули...
А правда, прошу вірить, ось яка:
У свояка
Я був на іменинах
І випив там з наперсточок чарчину,
А більш не пив я, далебі...
— Та хто б тобі повірив?
Я знаю по собі:
Підніс до рота чарку, — то й забув про міру.
Тож, просто кажучи, ти не бреши,
А краще так скажи:
«Покаюсь: зрозумів, що пити не годиться»,
Тепер іди... І не лови в дорозі гав —
Та принеси мені щось похмелиться:
Я вчора теж, брат, перебрав...