Муляр-чудотворець

Хваливсь Антон:
— У мулярстві віддавна задаю я тон —
Займаю першість тут законно!
Отож знайомий попросив Антона:
— Чи ти мені не міг би грубу...
Антон договорить не дав
І запевнять почав:
— Та, чоловіче любий!
Тобі ж говориться: я майстер із майстрів!
Не знаю, як до цього часу
До мене не звертавсь ти ні разу.
А я б тобі не грубу — чудо сотворив!..
І ось Антон в знайомого мудрує:
Обіцяне ним чудо вже мурує.
Скінчив. І випив добрий могорич...
А десь у глупу ніч
В знайомого страшенний грюкіт, потім — галас:
То чудо-груба з гуркотом розпалась.

Що в голосних словах,
Коли в ділах —
Ганебний крах?!