Мед і Дьоготь

У бочку Меду ложка Дьогтю раз попала.
— Здається, я в хорошо місце вліз! —
У Дьогтя радість вирувала. —
Скоріше б на базар господар віз!..
...Та на базарі
Всяк одвертає ніс,
Від бочки йде, темніший хмари:
— У вас, господарю, не мед —
Смердючий вінегрет!
І Дьоготь раптом збунтувався:
— Навіщо, дурень, з Медом я зв’язався?
Це через нього впала і моя ціна!
Я через нього нещасливий!

Бува, негідник також почина:
— Якби я був у добрім колективі...
А взяти наш:
Немає він авторитету!!!
Та забува, що в тім його вина:
Бо він — та ложка дьогтю в бочці меду.