Щоб глибше вивчити людину,
Дознати потайний її заряд, —
Зробили вчені апарат.
Маленький.
Не якусь махину.
Із вигляду — ну, шапка-ковпачок.
Легка. Красива. Модна:
В ній датчики — щоб фіксувати кодно
Найменший порух сил, чуттів, думок...
Як слід було й чекати,
Знайшовся й Чоловік,
Що згодивсь (не без плати)
Носить ту шапку рік.
Рік проминув і — результати:
1. Військові здібності — Наполеон.
2. Самозаглиблення — Спіноза.
3. Абстрактне мислення —
Енштейну втер би носа.
4. Дар красномовства — Ціцерон.
5. Енергія — сто раз оббігти б міг планету.
6. Дар творчості — задатки генія-поета...
Міг стать Довженком, Рафаелем міг,
Роденом, Корольовим, Бучмою-артистом,
У цирку — видатним еквілібристом...
Не перелічиш даних всіх.
І це у Чоловіка геть простого...
О, відкриття!
Жаль тільки: з даних тих ніякого пуття,
Бо то — лиш виміри уявлення пустого,
Що ними Чоловік усе життя
Вимірював себе самого.
Енергія, щоправда, все ж була.
І немала...
Та що із того?
На злість і заздрощі пішла:
Невдаха не терпів же успіху чужого!
Ілюстрація до вірша А. Косматенка «Суть і суєта». Художник Юрій Северин
