Визнали...
Жив-був на світі творчий чоловік.
Мав хист до віршів і тонку натуру.
І дня без рими він прожить не міг.
Ну, словом, страх любив літературу.
Та хоч при силі був його Пегас,
Й пером рука поета володіла,
Не міг, бідака, здертись на Парнас,
Знать, не в коні буває часом сила.
Не раз він чув: «Не поспішайте в друк,
Гостріть перо та класиків читайте.
Шедеври не з’являються без мук.
Учіться, друже, і на цім — бувайте!»
Підступний час вже й скроні побілив,
Років уже пролинуло чимало...
А ж ось — якось на форумі богів
Його поему вголос прочитали.
Й заговорили про поета враз:
«Негайно треба видавати збірку.
Давно вже час поету на Парнас...»
* * *
І прийняли покійного у Спілку.