Одного разу цар в свої палати Старого мудреця звелів прислати. «Спитати, старче, в тебе я хотів — Як спекатися клятих шептунів?..» Мудрець вклонився і промовив стиха: «Щоб серце заспокоїти своє Й позбутися навік страшного лиха, Один-єдиний в тебе вихід є. Звели негайно відріза́ти вуха Всім, хто хоч раз донощика послуха». Цар за пораду отаку Втришия повелів старого гнати. Царям не всяка мудрість до смаку: Собі ж не будеш вуха відрізати!
