Мурашки і Ведмідь

(З вірменської)

Улітку якось у гаю
Ведмідь знічев’я зруйнував мурашник
І ліг спочити (на біду свою!)
Неподалік, мов п’яний бражник.
Мурашки скривджені зібралися гуртом —
На ворога свого напали сміло.
    За зло платили злом:
Немов голки, впиналися у тіло,
Добралися до рота, до очей,
Залазили у ніздрі й вуха.
Прокинувся Ведмідь — всього вогнем пече.
До річки кинувся щодуху.
Прибіг, почухався, у воду — плиг!
Забулькотав, пішов на дно — навіки...

Сюди мораль: хоч ти й великий,
Не зневажай, не зачіпай малих!
Бо може бути лихо.