Попався Півник в пазури Тхорові. Аж плаче, бідний: — Відпусти!.. — А Тхір йому: — Чого злякався ти? Й пір’їнки не візьму — Клянуся на цім слові! Лише... нап’юсь твоєї крові. Та й будь здоров! Живи собі, рости.
