Кабан у лісі був начальником великим,
Та керував
по-хамськи,
скажем прямо.
Зібрались звірі з галасом і криком, —
Ображені й зневажені тим хамом.
— Так хто почне?
Тут Заєць слова просить:
— По рилу дати!
Остогидло!!
Досить!!!
Ми не раби,
а він для нас —
не пан!
Чому на збори не явивсь Кабан?!
— Я тут!!! —
Кабан профундисто озвався. —
Хто дать мені по рилу нахвалявся!
— Я!
Не боюсь! —
підскочив Заєць хвацько.
Кабан до нього:
— Ближче підійди!
Та впав Вухатий замертво.
Зненацька,
Утратив мову назавжди.
* * *
Його зарила нищечком Зайчиха.
Пішов сердега в небуття.
Ніхто не вимовив ні слова співчуття,
Бо взна Кабан —
не обберешся лиха.
Ілюстрація до байки В. Кириленка «Збори». Художник Юрій Северин
