Присікалася Муха
до Сніжинки
і кпиня:
— Ну, що твоє життя?
Якихось там півдня...
В повітрі політала,
А Сонце зблиснуло —
розтала.
Не встигли порадіти дітлахи —
А ти вже той...
Хи-хи, хи-хи!..
А ми —
неперевершені зануди,
Весь час
од нас
одмахуються люди,
Нікому не даєм спокою.
Горджуся долею такою!
* * *
Що ж,
Муха,
безумовно,
має рацію...
Не жду я од зануд овації.
