Обійняв в останнє Вася Дівчину знайому. Каже: — Дуже загулявся, Треба йти додому. Але дівчина-серденько Не пуска до хати: — Ти ж у мене не маленький, Не битиме мати. — А до чого отут мати? Її не боюся. Буде мене лупцювати Дружина Маруся.
