Хвалився Камінь: — За Колонку я візьмусь! Вона від мене ще блищати буде. Хай воду ллє — мене цим не остудить, Її і трішки не боюсь. Довгенько так хвалився гонористо... А та — тихесенько: — Кап-кап! Плюсь-плюсь! — І з каменя зробилось сито.
