Зранку дід Василь працює — Внукові стілець майструє. Поблизу сидить Юрко, П'є із чашки молоко. Стружить дід, пиляє, стука. Промовляє до онука: — Ось де дощечка оця — Буде спинка для стільця. Палиці обтешем трішки, Будуть з них чотири ніжки. Пофарбуємо — й кінець: Матимеш новий стілець! Та Юрко, немов не чує, Він замислився, міркує... — Спинка й ніжки... — дума внук, — А чому не буде рук?!
