Не до шмиги

З-за кордону повернувсь
У село Гнат Верша.
(А відвідав закордон
Він, до речі, вперше).

Миттю носа він задер,
Закопилив губи.
Згірдно дивиться на всіх,
Аж сичить крізь зуби:

— От життя де, так життя!
Не таке, як наше.
Скрізь реклами, скрізь вогні,
Аж на серці страшно...

От, приміром, про обід
Виникає думка:
Тиць на кнопку, і за мить
Є — жувальна гумка!

Чи потрібно молоко,
А чи каву пити,
Гумку в рот — і цілий день
Будеш нею ситий...

Як послухали в сім’ї
Теревені Гната,
То сказала так синку
Посивіла мати:

— Не до шмиги вже тобі
Наші страви їсти.
Отеперки на обід
Будеш... гумку гризти!