Атестована гультяйка

У сусіда у Гаврила
Засиділась жінка мила.
Дебеленька, не слабує,
А в колгоспі не працює.

Марно ждуть її у ланці,
Настя любить тільки танці.
Вже збиває на музиках,
Мабуть, п’яті черевики.

Ледве школу закінчила,
Вийшла заміж за Гаврила,
Молоденька, кажуть люди,
А йому — за тридцять буде.

Нині в хаті у Гаврила
Є духи, помада, мило,
Розмальована дружина
Й на всю стелю павутина.

І байдуже господині,
Що в хліві голодні свині.
Що уже дванадцять днів
Чоловік борщу не їв.

Двір, город і все кругом
Заростає бур’яном.
А тендітна молодичка
«Штукатурить» біле личко.

Не стерпів сусід Гаврило,
Взяв за руку жінку милу:
— Підем, жіночко, із хати —
До колгоспу працювати!

Набурмосилася мила
Й миттю бовкнула Гаврилу:
— У колгосп?! Скажи на милість,
Не для того я училась!

Я піду від тебе, хама,
До своєї жити мами... —
Й у валізу полетіли
Сукні сині, чорні, білі,

Міні-юбка і шиньйони,
І капрони, і нейлони.
Дзеркало, духи та мазі
Й атестат... за десять класів.