Шприц і Цвях

Казав раз Шприцу Цвях іржавий 
(Його кінець стирчав із лави): 
— Обидва ми колючі, брате, 
Тож радий я тебе вітати! 

Але тобі щастить усюди, 
Мене ж не поважають люди. 
Ти робиш їм щодня уколів сто — 
Й не ображається ніхто. 

Я ж іноді людину уколю — відразу 
Вона висловлює образу 
Й мене 
Кляне... 

На те поважно Шприц відмовив: 
— Така реакція не випадкова. 
Якщо користь дають уколи — 
Ніхто на тебе не образиться ніколи, 
Хоча і боляче було. 

А твій укол — людині зло, 
Тому і чуєш лайку. 

Як критикуєш, пригадай цю байку.