Казав раз Шприцу Цвях іржавий (Його кінець стирчав із лави): — Обидва ми колючі, брате, Тож радий я тебе вітати! Але тобі щастить усюди, Мене ж не поважають люди. Ти робиш їм щодня уколів сто — Й не ображається ніхто. Я ж іноді людину уколю — відразу Вона висловлює образу Й мене Кляне... На те поважно Шприц відмовив: — Така реакція не випадкова. Якщо користь дають уколи — Ніхто на тебе не образиться ніколи, Хоча і боляче було. А твій укол — людині зло, Тому і чуєш лайку. Як критикуєш, пригадай цю байку.