Старанний Бобер

Там, де стоїть крута гора
І хлюпають внизу Гори́ні води,
Захисником поліської природи
Призначено Бобра.
Він, залишивши звіроферму,
Прибув у хащу приозерну.
Вся звірина гула:
— О-о, цей візьметься зразу за діла! —
А й справді взявся він завзято
Канави рити, ліс рубати
І будувати власну хату.
Про луг і річку всі забули.
Коли ж збагнули,
Круті осіли береги,
Вода брудною в річці стала,
Лозою заросли луги...
— Геть з озера його! — гукали.

Хоча Бобер накоїв тут біди,
Та вибрався сухим з води!
Тепер
Сусіднім гаєм відає Бобер.