Сіли хлопці в холодку Під зеленим дубом. Хтось і каже: — Нашвидку, Може, той... пригубим? — Спорожнили вони все, Йде розмова щира. Раптом — зирк! — до них несе Лихо бригадира. Всі в тривозі: — Ой, біда! Де пляшки подіти? Він до нас вже поверта, Радьте, що робити? — Тут порада: — Ти зажди, Вже ховатись пізно... — Бригадир, як і завжди, Каже хлопцям грізно: — Чом сховались в глушині, Розвели тут смішки? Ну і друзі! Бач, мені Не лишили й трішки!
