Грім

У полі спека — не було ще зроду,
Захвилювались люди недарма:
— Жара завдасть врожаю шкоди,
Нізвідки порятунку тут нема. —
Та ось
Весь обрій хмарою покрило,
Шаленим вітром закрутило
І понеслось.
Говорять всі, бажаючи добра:
— Нехай би вже лину́в як із відра! —
Тут Грім розкотистий як стій
Подав із неба голос свій,
Зметнулись блискавки, мов стріли...
«Гу-у-гу... трах-бах!» — загуркотіло,
Відгукується в далечі луною,
І раптом стихло. Хмара стороною,
І все —
Надії й дива тільки мить.

Не кожний користь нам несе,
Хто голосно гримить.