— Щось ти, Катре, ніби хвора? — Та хоч з мосту в воду! Дала мати курча вчора, Мовляв, для розводу. Це ж тепер ані поспати, Ані відпочити. Йому ж треба їсти дати, Треба дати пити. Треба цуцика заводить, Що лисиць ганяє. Мій Іван аж з глузду сходить, Як курча згадає. Це ж роботи аж ось поки! — І що ж ви рішили? — Та, щоб менш було мороки, Так ми його... з’їли.
