Верблюд і Кінь

Верблюд насмів наглядачу свому
У вічі плюнути хтозна-чому.
Те бачив Кінь. Сказав йому:
— І як ти міг? Оце віддячив!
Хіба не знаєш ти, не бачив:
Наглядач все життя своє
Нам силу й розум віддає:
У час трудний з глибокої криниці
Нам постача живлющої водиці.
А ти? За дружбу і привіт
Його знеславив на весь світ.
— Хай зна: Верблюд, як схоче,
Завсіди може плюнути між очі!

Такі і люди є:
Йому даєш, що в тебе краще є,
А він тобі у душу наплює.