Свинячі резони

    — Чого кричиш? Ще й не світає,
А ти вищиш, задравши ніс,
Мов хто тебе волочить на заріз? —
    Коза Свиню питає.
— «Вищиш»! А що ж терпіть, коли
Коню давно поклали паші,
Корові пійла понесли,
Соломкою хрумтять овечки наші,
А я терпи, забута усіма,
Немов мене в хліві нема!
— Стань в чергу, нетерпляча! —
Свиню Коза на глузи підніма. —
Не знаєш — служба та Коняча:
Ледь-ледь свіне — на працю йти.
Корова молока дала дійницю повну,
З овечок стригтимуть узавтра вовну,
    А ти?
    В комфорті,
    Мов на курорті,
    Та в череві ростеш... —
Козі відрізала Свиня:
— Твої резони брехнями підбиті.
Я знаю те, що в чергах при кориті
Я мушу бути перша і щодня!

Таку Свинячу вдачу
І в іншім місці бачу:
«Мені давай! Мені! Мені!»
Резони? Точно у Свині!