Пес і Вовк

Так-так, голубчику: зима — то не весна,
Коли природа кормить і голубить.
Мороз-катюга жалощів не зна
Та й дядько-голод жартувать не любить...
Шукаючи поживи, Вовк забіг в село.
Назустріч Пес: — Яке загнало лихо?
Заходь, заходь! У нас є корм, тепло,
У буді й затишно і тихо. —
А Вовк: — Спасибі, не для мене рада.
В вас жить, — робити, що велить громада,
У мене вдача в інший путь зове:
Украсти овеча, свиню спіймати,
Лоша до смерті заганяти...
В мені, бач, вовчий дух живе.
Як Вовк — тягни його а суд,
Не агітуй за чесний труд.