Мале, але...

Ховрах послав на розвідку синка:
— Бач, луг за річкою вже зеленню встелився?
Пішов би ти рознюхав, роздивився
Чи буде там здобича нам яка,
    А то жовтіють вуха,
    Замучила проклята голодуха. —
    Синок пішов і швидко поверта,
    Дрижить, малий, немов з морозу:
«Татусю, там немає перевозу,
    А глибочінь скажена там!
Перепливать? Тому не бути зроду!
Не дурень я плисти через холодну воду!»
Ховрах сміється: Іч! Мудрак від мудрака!
Зростеш, то зробиш честь родині...
    Там не було якого Віслюка,
    Щоб перевіз тебе на спині?
«Ні, татку, Віслюка там не було.
А щось таке — все в колюках прийшло,
Сказало: «Що, тобі нужда на ту долину?
Сідай на мене, будеш там в одну хвилину!»
    А я — назад, назад... Нема дурних
    Сідать і їхати на колюках рясних!»

* * *

Мале, але... мудряще, бісова личина!
По життьовім шляху йде з хитрими очима:
А їхати вперед — боїться їжаків,
    Шукає спин слухняних Віслюків.