Хрін і Морква

З городу овоч принесли у хату —
Веселу Моркву й Хрін сумний.
«Чого б то, — каже Морква, — сумувати?
Ти скоро на столі візьмешся старшувати,
    Ти ж поміж нами головний,
    Тебе у хаті всі боялись досі:
    Аж піт на лоб впаде рясний,
    Як свердликом закрутиш в носі!»
    — Ех, Моркво! Я сумую недарма:
    Гризе мене печаль німа, —
    Хрін одмовляе сумовито. —
    Щоб я у ніс не бив сердито,
    Підлив смачних майстри —
    Хитренькі, обережні, лихо їх бери! —
        До Хрону цукру додають
        І ллють
        Туди
        Води...

        . . . . . . . . . . . . .
 
    Сатирики! Цю чарку п’ю до вас:
    Ви не робіть із хрону квас!
Хай з хрону вашого, ще більш, ніж досі,
Б’є піт рясний і крутить свердлом в носі!

Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Хрін і Морква»