Галузка

Відламана безжально бурею жорстокою,
Галузка за водою річкою глибокою
    Пливла
    І сумно думала, сірома:
    В яке майбутнє невідоме
    Вода її несла?
    — Чи випливу у море неозоре
    І сумно у безсиллі
    Гойдатимусь на хвилі...
    — Галузко! Стережись біди! —
    Чиясь з води
    Почулась мова. —
Внизу, по течії, завзяті Риболови
Виловлюють гілля і хмиз сухий;
    Потрапиш їм у час лихий —
    Згориш цієї ночі! —
    Галузка голос подає:
    — Я долі іншої й не хочу.
    Радіє серденько моє:
    Я заздрю тим, хто умира
    Задля громадського добра!

Найщасливіший буду в світі,
Якщо, трудами щирими зогріті,
Я дні свої вогнями позначу
І, мов Галузка та, життя кінчу!