Дзеркальце

К. Крапіві

Швидкий Миколка з вулиці прибіг.
Сьогодні в нього день гарячий дуже:
Нахлюпався у дощовій калюжі,
Мав з хлопцями гарячий бій.
    Лице — в смолі,
    Під носом юшка запеклася,
    Під оком смуга налилася,
    Кривава пляма на чолі...
    У дзеркальце зирнув
    І з несподіванки здригнув:
    — Ой-ой! Які погані свідки!
    У гості ж мав іти до тітки —
    Там іменинник брат Іван,
    Там гратиме баян... —
    Миколка з горя ледь не плаче
І дзеркальцем об лаву брязь:
    — Нехай ніхто не бачить,
    Що на мені і кров, і грязь!

    Не одному мені здається,
Сатирі так частенько дістається:
    Об лаву брязнуть нею, злі,
І думають — немає плями на чолі.