Над містом пурхаючи, два Сичі
Над виставкою пролетіли уночі.
Вони б там політати ще охочі,
Так світло дуже било в очі.
Сховались в димарі
І там кричали до зорі.
«Хав-хав! — вигукував один. — Хав-хав!
Про виставку хтось добре набрехав!
Хвалив-вихвалював — дарма:
Нічого там цікавого нема!»
— Умгу... І я там очі як не витріщав,
Нічого доброго не помічав.
Літав та позіхав...
Хав-хав!
Хав-хав!
Хав-хав!
. . . . . . . . . . . . . .
Поза кордоном, наче ті Сичі,
Кричать про нас пани і паничі.
Не тим, що вже вони такі бездарні
І нашу творчу працю бачить незугарні,
Чи оцінить и уміння нестає, —
Ні, їм у вічі наше світло б’є!
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Два сичі»
