Езопа — байкаря і раба водночас, Що рабовласника виконував наказ, — У місті стрів суддя, мов мишу кіт: — Куди ти йдеш? — Не знаю, — був одвіт. Особу підозрілу, як годиться, Суддя звелів направить у в’язницю. — Але ж сказав я правду, бачиш сам, — Езоп до серця приклада правицю. — Звідкіль я знав, що опинюся там? Суддя розреготався і за мить Звелів Езопа відпустить.
