Анатолій Гарматюк

Голоси з тамтого світу

Самовдоволений

Нехай я вмер.
Нехай лежу я нині.
Зате ж —
У персональній домовині!
Зате ж у мене
На могилі —
Квіти ранні
І солов’ї співають
На світанні.
Зате ж і пам’ятник
У мене — перший сорт,
І огорожа
З дефіцитного металу.
У мене цвинтар
Наче той курорт!
Мої знайомі
Тут ще не лежали.