Ода моді

Хвала, хвала людському роду,
Що вигадав для себе моду!
В наш час не можна й уявить,
Як ми могли б без неї жить.

Чи нас приваблювали б нині
Жінки без максі, міді й міні?
Чи хвилювало б плаття те,
В якому максі-декольте?

Якби не модне бліц-кохання,
Чи молодята без вагання
Могли б весілля вмить зіграть
Й ще швидше шлюб свій розірвать?

Коли б не мода на дипломи,
Чи випхнули б когось із дому
Батьки,
           в яких на шиї діти
Могли б й до пенсії сидіти?

Якщо б зробилися сьогодні
Та дисертації не модні,
Чи муки б той терпів дарма,
У кого здібностей катма?

Коли б не мода на наради,
Хто б міг на них поспати радо
Чи інший варіант знайти —
Під час перерви утекти?

Якщо б не мода на авто,
Чи купував би його хто,
Щоб тільки й їздить на машині
По запчастини в магазині?

Якби не мода, хто в оселі
Вкривав би килимами й стелі,
Для меблів меблі б закупляв,
Торкатись їх не дозволяв?

Спасибі ж, модо, що з тобою 
Наш рід людський не зна застою,
Бо завжди треба щось дістать,
Аби від моди не відстать.