Ода автомобілю

Що людина без автомашини?
Так собі, звичайний пішохід,
Що не може повезти дружину
На природу,
              в дивовижний світ.

І не тільки, звісно, на природу,
І дружину не лише свою...
Співчувать лиш можна пішоходу
І жаліти рід його й сім’ю.

Автомобіліст — ото людина!
Родичі за ним так і снують:
Гроші в них позичив на машину
І забув, що треба повернуть.

Автовласник будь-що хтозна-звідки
Кому треба привезе умить,
А тому, бува, як свідчать свідки,
Він не тільки за кермом сидить.

Що йому якісь там запчастини
Чи дірки в талоні, чи пальне,
Як в руках —
             кермо автомашини,
Як збулася мрія, головне!