Литовські усмішки

...І тут підійшов Кіндзюліс

* * *

Відвідувач в приймальні запитав:
— Директор вільний ваш тепер?
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Еге. Звільнили у четвер.


* * *

За рік в їдальні вже не перший зав
І кухарі усі змінились.
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Лише меню без змін лишилось.


* * *

Службовця шеф за спізнення картав.
— Проспав, пробачте, — чулося нате.
Тут підійшов Кіндзюліс і спитав:
— То ви й удома ще спите?


* * *

— Прогноз погоди диктор передав,
І уявіть собі —
              все почало
                         збуватись.
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Хіба синоптики не можуть помилятись?


* * *

— Театру вдячний, — він розповідав, —
За найщасливіші в житті моїм години.
— До речі,
          часто в ньому ти бував?
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Відвідує театр не він — його дружина.


* * *

— Чи довго жінка може, — хтось гадав, —
Тримать щось в таємниці
                               неодмінно?
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Поки когось не стріне.


* * *

Студентський гурт в трамваї не вгавав,
Здійнявши гамір, лемент невимовний.
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Тихіш! Тут вам не лекція, шановні!


* * *

— Чому лишаєш театральний зал?..
Дві дії ще попереду чекає...
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Тому він і тікає.


* * *

— Про наших однокласників чував?
Став критиком Вітулас — мій дружок.
Тут підійшов Кіндзюліс і сказав:
— Він ще у школі не любив книжок.