Левове напуття

В столиці лісовій чи на периферії
(Не так важливо — суть одна)
На Зайця покладалися надії
    Як на прудкого бігуна.
Й, коли наблизились міжлісові змагання,
На них послати Зайця без вагання
Спортивне ухвалило товариство.
    І навіть Лев
Схвалив кандидатуру особисто.
Збирався Куций у дорогу радо,
Послухав земляків поради,
Морквички прихопив пучок.
    Аж тут Лисиця підійшла:
        — Браток, затримайся на мить:
Начальство хоче ще з тобою говорить, —
В печері, що сховалась між дерев,
Прийняв Зайчиська буйногривий Лев.
    — Ну, от що, молодик! —
Почувся громогласний рик. —
Затям одне — все інше к бісу! —
Тобі довірена честь лісу!
    Мою ти бачиш пащу?
Як не здобудеш перемоги, то, ледащо... —
Невдовзі Куций був уже на старті,
Похмурий, наче ніч, бо ж не до жартів,
Напружений — аж дрижаки по тілу,
Аж ноги у колінах затремтіли.
І тільки вуха ще стричали гостро.
Коли ж стартера гримнув постріл
Й суперники із місця враз зірвались,
    То Зайцеві здалось на мить,
Що це на нього знову Лев ричить,
І серце в бідолахи... розірвалось.

Сумний цей фініш — докір Леву:
Хоча ти й Лев, та не вдавайсь до реву!