— За що сіренькій грудці — Солов’ю — В самій столиці почесті ї слава? Мене ж обходять, в тіні я стою, — Обурювалась Пава. — Не жаль, коли б хоч мав порядний хвіст… — Порівнювала все, Забула лиш про хист.
