На сповіді

На сповіді каже баба
До отця Самсона:
— Прийміть, батюшко, од мене
Пляшку самогону.

У попа від слів таких
Аж відняло мову,
Кашлянув він,
                 але зразу ж
Знайшовся на слові:

— А Указ?
             Хіба я можу
Самогонку брати? —
І міліція, і... бог
Можуть покарати.

А втім... давай.
                      Штука ця
Може знадобитись, —
Піп шепоче й заходився
Старанно хреститись.

І молитва,
               як струмочок,
Ніжно задзюрчала.
Раптом пляшка на підлогу
З гуркотом упала.

Й покотилася по церкві —
Аж на середину.
Піп здивовано присутніх
Поглядом окинув,

Потім глянув на картину
«Вечеря таємна»,
І звернувся до святих
Він не дуже чемно:

— Що ж це ви, святі, п’єте?
Без міри гуляєте?
А пляшки,
          немов на смітник,
В божий храм жбурляєте?!