Кость Дяченко

Єхидні гени

Як зразковий Генин предок
Та близька людина,
Батько витягнув щоденник
Із портфеля сина.
Розкриває — там оцінок,
Як у полі гички:
Одна трійка, кілька двійок,
Решта — одинички...
Горта далі — все без зміни,
Такі ж самі види:
Стирчать чорні, як пінгвіни
Серед Антарктиди.
Подививсь на чадо скоса.
Гена здогадався.
І під стіл від «артрозносу»
Евакуювався.
— Вилазь, — батько каже, — звідти!
Вилазь, буде краще.
І у кого таке тільки
Ти пішло, ледащо?! —
Неохоче полоненик
Вибрався з-під столу:
— Це я твій знайшов щоденник
І носив у школу...
Показав, щоб наш біолог
Більше не чіплявся,
У кого я такий олух
Ледачий удався. —
Нехай знає той генетик
Від самого Гени,
Що й з щоденника в щоденник
Перелазять гени.