Ото дід

Йде до загсу дивна пара —
Дід Мефодій і Тамара.
Дід зігнувся в три дуги,
А Тамара: «Ги-ги-ги!»
Як зайшли вони до зали,
Реєстраторка сказала
їм категоричним тоном:
— Зразу, згідно із законом,
Я не можу розписати —
Треба місяць почекати...
Як почула те Тамара,
Ледь не гепнулась на діл:
— Це ж для мене божа кара,
Місяць ждать, не стачить сил!..
Хоча я — ще ждати можу,
А погляньте на Мефошу —
Він же в мене глухуватий,
Ще й до того старуватий,
Він за місяць, моя люба,
Може зовсім врізать дуба!
Все ж багатство пропаде —
Дача, «Волга» і те де!..
Реєстраторка зітхає
І таке відповідає:
— Не хвилюйтеся: ваш дід
Проживе іще сто літ.
Я це знаю: ще до вас
Дід бував тут кілька раз:
Трьох жінок він, моя мила,
Встиг загнати у могилу.
Ви вже будете — четверта...
Так що, кажучи відверто,
Не відомо, моя люба,
Хто скоріше вріже дуба!