Андрій Динник

Професійна звичка

Біля дому, біля хати,
Це було весною,
Вийшов старшина гуляти
З своєю жоною.

Дві дівиці ішли збоку
У міні-спідницях.
Старшина сповільнив кроки,
Став на них дивиться.

А жона: — Це що, і в тебе
Вони мають успіх?
Старшина зиркнув у небо,
Тамуючи усміх:

— Кинь ти, мила, дорікати,
Припини тривогу.
Я дивлюся, бо дівчата
Крокують не в ногу.