Переказ про тютюн

Колись на людному базарі
(Було те в сиву давнину)
Поміж завезених товарів
Лежало листя тютюну.

Купці, щоб взять побільше грошей,
Горланили на весь базар:
— Купуйте зілля прехороше!
Не зілля це, а божий дар!

Купуйте зілля чудодійне, —
Дурманили вони народ, —
Воно врятує вас надійно
І від хвороб, і від незгод.

Купці й самі тютюн курили,
Щоб заохотити селян,
А ті — зневажно й підозріло
Дивилися на той бур’ян.

— Від нього й інші є вигоди! —
Гукнув на всіх один старик,
Мудрець відомий у народі,
Що саме був неподалік. —

Про це я вам повідать хочу.
Хто буде цей смоктати дим,
До нього злодій серед ночі
Ніколи не полізе в дім.

Скажу вам більше, небораки:
Хто буде цей смоктати дим,
Того не вкусить злий собака,
Повік не буде він старим.

Почувши те, взялись селяни
Куплять тютюн, а той старик
З досадою на них поглянув,
Поморщився й таке прорік:

— Ніякий злодій в той будинок
Не буде лізти, звісна річ,
В якому смокче дим людина
І кашлять буде цілу ніч.

Собака теж того не вкусить,
Хто, накурившись, на біду
Із костуром ходити мусить,
Щоб не звалитись на ходу.

Нарешті, і останнє чудо:
Хто буде цей смоктати дим,
Старим ніколи той не буде,
Бо він помре ще молодим!